«Дерево щастя» від ковалів

Уже вшосте в  Івано-Франківську пройшов міжнародний фестиваль «Свято ковалів». У ньому взяли участь представники з усіх регіонів України, а також приїхали делегації з більш ніж тридцяти країн світу.

Атмосфера

З кожним роком Свято ковалів набуває все більшої популярності, розширюється географія учасників, зростає професійний рівень майстрів.

«Цього року вперше до нас приїхали ковалі з Узбекистану, Естонії, Швейцарії. Взяли участь делегації Великобританії, Канади, Литви, Намібії, Нідерландів та з інших країн. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри», — зауважив на відкритті фестивалю один з організаторів – івано-франківський коваль Сергій Полуботько.

За словами самих учасників, приїжджають на «Свято ковалів» не лише для того, щоб підвищити свою майстерність чи поділитися нею, а перш за все, аби зустрітися із друзями та колегами.

Єдине, що трохи затьмарило атмосферу свята — запізнення із відкриттям фестивалю. Організатори та гості більш як годину чекали на міського голову Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса, а почати без нього аж ніяк не могли: саме міський голова мав привітати чесне ковальське товариство і відкрити встановлену на майдані Шептицького композицію «Великоднє сонечко» — роботу, яку виготовили майстри на минулорічному фестивалі.

«Дерево щастя»

Очевидно, Івано-Франківськ відтепер обминатимуть всілякі лиха. Від них має оберігати «Дерево щастя» — композиція, над якою цього року працювали учасники Свято ковалів. Чотириметрове дерево виготовили івано-франківські майстри, а от прикрашали його всі учасники. «Листочки, плоди, птахи, комахи кують українські та світові майстри. Потім ці фігурки інсталювали на «Дереві щастя». Треба тільки придумати, де ж цю композицію встановити», — зазначив на відкритті фестивалю Михайло Клочко, директор ковальської фірми «Гефест» (Івано-Франківськ).

Мистецтво чи бізнес

Майже всі учасники фестивалю зійшлися на тому, що ковальство — це мистецтво, а не вид заробітку. «Мій дідусь і батько були ковалями, — розповідає Андрій Максим’юк, коваль з Чернівецької області, — Тому у мене навіть ніколи не було сумнівів, чим займатися. Цій справі я  присвятив усе життя. Звичайно, виковую речі не тільки для душі, більша частина виробів продається. Сьогодні мистецька ковка у моді».

Підтримує таку думку і Віктор Попович, коваль із Дрогобича (Львівська обл.). За його словами, ще десять років тому про художнє ковальство ніхто не чув, майстри працювали виключно для сільського господарства. Нині ситуація кардинально змінилася.

Біля витоків створення Спілки ковалів України стояв і активний учасник професійних фестивалів — директор ПП «Джерело» (Луцьк) Євгеній Гончарук. На Волині це підприємство є справжньою ковальською кузнею кадрів, де пройшли навчання майбутні працівники молота і ковадла. З легкої «джерельної» руки в області відкрилися десятки майстерень. «Не дивно, що цей бізнес непогано розвивається, адже відбувається це паралельно з будівельним бумом, — каже Євгеній Гончарук. — В інтер’єр та екстер’єр споруд нині гарно вписуються металеві огорожі, балкони, ліхтарі. Проте, з цим треба бути надто обережним, аби не зіпсувати загальну архітектуру міста».