Склади собі пенсію

Ринок недержавного пенсійного забезпечення в Україні швидко зростає, але обсяги його поки що мізерні.

За даними Пенсійного фонду, в Україні на 27 млн. працездатного населення є 16 млн. пенсіонерів, а демографічна ситуація складається так, що до 2050 року їх кількість має подвоїтись. Тому розміри державних пенсійних виплат у перспективі будуть зменшуватися і до вказаного часу становитимуть не більше 20 % середньої зарплати. Відкриття особистого накопичувального рахунку у недержавному пенсійному фонді, «лайфовій» страховій компанії чи банку для багатьох українців наразі стає мало не єдиною можливістю забезпечити собі безбідне існування у пенсійному віці.

Старт

Послуги накопичення коштів на пенсійних рахунках в Україні почали надаватися ще на початку 1990-х років. Однак діяльність тих компаній навряд чи можна назвати дуже успішною. На  початок 2004 року, коли вступив у дію Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», в країні нараховувалося 22 недержавних пенсійних фонди (НПФ), яким на той час спільно вдалося залучити близько 16 млн. грн. На фоні того факту, що кожен шостий долар інвестицій у світову економіку надходить саме з НПФ, цей результат виглядає більш ніж скромним. І, мабуть, так тривало би ще довго, якби уряд з парламентом таки не надумали прискорити пенсійну реформу. Ще рік пішов на створення підзаконної нормативно-правової бази. Але вже 2005-й фахівці сьогодні називають роком становлення недержавної пенсійної системи.

Наразі ж, за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг), опублікованими у квітні цього року, кількість НПФ в Україні доросла до 96, 17  із них виникло у 2007-му. Кількість учасників фондів у тому ж 2007 році досягла 278,6 тис. чол., що на 44 % більше, ніж роком раніше. А їх чисті активи зросли з 128,1 млн. грн. (2006 р.) до 278,5 млн. грн. (2007 р.). І хоч ці показники на  перший погляд здаються оптимістичними, фахівців поки що не радують мізерні розміри активів цих фондів. Навіть у сусідніх Росії та Казахстані вони уже досягли рівня 10 % ВВП, не кажучи вже про розвинуті країни. Приміром, у США та Великій Британії цей показник перевищує 60 %.

Не виглядає великим досягненням і той факт, що, за підрахунками аналітиків проекту «Простобанк Консалтинг», дохідність інвестицій українських НПФ склала за минулий рік 16,1 %. Натомість, інфляція сягнула 16,6 %. Цього ж року вона, найімовірніше, перевершить свій минулорічний рекорд, вийшовши, за оцінками експертів, на цифру 20–22 %. Тож, аби залучити нових клієнтів, пенсійникам тепер доведеться пошукати способи покращити свої фінансові результати. Втім, Держфінпослуг тут не залишається осторонь, і, за  словами його голови Валерія Альошина, збирається найближчим часом розширити список фінансових інструментів для НПФ. «Наприклад, золото, ― каже Валерій Альошин, ― може компенсувати втрати по дохідності у зв’язку з інфляцією».

Недовіра й гарантії

На заваді розвитку ринку також стоїть невисока довіра українців до нових і не дуже відомих їм фінансових структур.

«Є дві причини того, що ринок НПФ в Україні розвивається досить повільно, ― каже з цього приводу аналітик компанії «VAB Пенсія» Микола Безуглов. ― Перша ― брак інформації. Держава не вживає практично ніяких заходів з метою підвищення обізнаності населення про пенсійну реформу взагалі і про недержавне пенсійне забезпечення зокрема. Друга ― побоювання втратити гроші, як наслідок досвіду 90-х, коли відбувалися масові фінансові махінації».

Переломити ж подібні стереотипи наразі вдалося лише банкам. За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, понад 25 млн. українців зберігають свої гроші саме на банківських вкладах. Ряд експертів нарікають і на невміння чи небажання українців дбати про своє майбутнє, особливо коли мова йде про тривалий термін. «Люди поки що більше хочуть витрачати, аніж зберігати, ― вважає директор компанії з управління активами «Дельта-Капітал» Сергій Савчук. ― Погляньте лишень, який бум на кредитування».

Втім, питання участі чи не участі громадян у НПФ чи пенсійних програмах банків і страхових компаній насправді лежить не в площині страху чи відсутності інформації. Головними критеріями зрештою мають стати розмір інвестиційного доходу, пільги, переваги та гарантії.

Ризик

За оцінками міжнародних експертів, чинна нині українська концепція недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) є найкращою серед країн пострадянського простору. Її розробники врахували досвід багатьох країн і, розподіливши ринок надання пенсійних послуг між НПФ, страховиками та банками, виділили кожному з цих суб’єктів окрему професійну нішу. І хоч загалом пенсійні послуги, які надають ці суб’єкти, між собою подібні, конкуренції між ними, за задумом розробників, не має бути. Втім, на ділі уникнути її все одно не вдалося.

Важливою особливістю української системи є те, що основними інвесторами на ринку ПЗ є не  стільки фізичні особи, скільки корпоративні вкладники. Закон стимулює роботодавців робити добровільні внески до НПФ для своїх працівників. Принаймні це вигідніше, ніж просто підняти їм зарплату. Бо за умови, що сума внесків підприємства до НПФ на користь працівника не перевищує 15 % його зарплати протягом року, вона відноситься до валових затрат підприємства. При цьому вона не включається до фонду оплати праці, і на неї розповсюджується податкова пільга.

НПФ бувають відкритими, корпоративними чи професійними. Відкриті поки що користуються найбільшою популярністю, бо їх легше створювати і вимоги до їх учасників лояльніші. Корпоративні та професійні створюються переважно на підприємствах зі шкідливими умовами праці.

Важливо також зазначити, що кошти цих фондів максимально захищені законодавством. Оскільки в  законі «Про недержавне пенсійне забезпечення» дуже чітко вказано, куди саме має право вкладати гроші НПФ. Інвестиційні ризики тут зведені до мінімуму. Бо, по-перше, на фонд не покладається завдання отримання прибутку, а лише збереження та збільшення активів. А по-друге, передбачена їх диверсифікація, тобто фонди зобов’язані «розкладати яйця в різні кошики». Внески вкладників мають інвестуватися у цінні папери, розміщуватися на депозитах і т.д. Крім того, має бути дотримано баланс між внутрішніми та зовнішніми інвестиціями. Тобто компанії з управління активами (КУА) довелося б дуже постаратися, щоби зробити так, аби усі кошти вкладників «прогоріли». Вкладники також мають право контролювати розподіл активів. І якщо вони вважають діяльність КУА надто ризикованою, вони вправі обрати іншу.

До переваг діяльності пенсійних фондів слід віднести й стимулювання розвитку фондового ринку. До речі, з усіх «кошиків» ця наразі є найприбутковішою ― до 35 % річних за підсумками минулого року. Однак і ризики тут вищі внаслідок його недостатньої розвиненості й урегульованості.

Три рівня

За прогнозами компанії PADCO, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), з метою реалізації проекту пенсійної реформи в Україні, до 2010 року надходження до НПФ мають зрости до 5–8 млрд. грн. Зрозуміло, що за цих умов частину своїх прибутків недоотримають страхові компанії, у яких є свої амбіції на пенсійному ринку.

Попри те, що за розмірами пенсійних активів страховики сьогодні значно переважають пенсійників, існуючу концепцію НПЗ вони вважають щодо себе дискримінаційною. «Лайфові» компанії мають можливість не прив’язуватися до віку клієнта, пропонують ширшу гаму продуктів і є єдиними учасниками ринку, які пропонують послугу довічної виплати пенсії. Натомість фонди поряд з банками користуються правом накопичувати кошти на вкладах з подальшою виплатою їх протягом певного терміну. Кілька років поспіль страховики лобіюють зміни до законодавства, які б дозволили їм розширити інструментарій за рахунок доступу до накопичувальних виплат.

Банки у боротьбу за  гаманець майбутніх пенсіонерів вступати не стали, вдовольняючись можливістю надання послуги накопичувального депозиту. Крім того, деякі з них пішли шляхом відкриття дочірніх НПФ. Фінансові аналітики поки що не беруться заглядати більш, ніж на два-три роки наперед, потенційні вкладники не готові до довготривалих накопичень, а керівники підприємств неохоче йдуть на створення соціальних програм для своїх працівників.

Наразі ж усі чекають впровадження в Україні нової трирівневої системи пенсійного забезпечення, подібної до тих, які існують у більшості європейських країн. Тоді у кожного працюючого громадянина з’явиться свій державний пенсійний рахунок. І саме тоді НПФ опиняться «на коні» й, можливо, почнуть випереджати у розвитку банки та страхові контори. Адже держава не начислятиме відсотків по рахунку, а фонди це роблять вже зараз.