Княжі стежки промовляють у Крилосі

«Даниле, цей камінь є знахідкою усього мого життя. Закопай його і до смерті своєї нікому про нього не розповідай. Я повернусь». Ці слова казав у далеких сорокових видатний український археолог Ярослав Пастернак простому жителю села Крилос, що в Галицькому районі, Данилові Михальчуку. Та почалася війна, археолог виїхав у Канаду і більше не повернувся. Данило, помираючи, переповів історію синам. Сини, відходячи на той світ, розповіли все матері, а старенька жінка прийшла з таємницею до місцевого пароха…

Аматорське відкриття

Почувши сказане від жінки, отець Ярослав Жолоб, який служить в Крилосі, почав досліджувати ситуацію. Розпитував старожилів, безліч разів перечитував Київський літопис (там є перша згадка про галичан), переглядав праці дослідників. Розуміючи, що справа не пробачить поспішних рішень, священик звернувся по допомогу до відомого в краї історика, жителя Крилоса Ігоря Коваля. Саме вони 22 травня стали ініціаторами закладення першого шурфу дослідження.

Десь на метровій глибині лопата наткнулася на щось тверде, а згодом показався білий вимощений камінь. За словами співробітника заповідника «Давній Галич» Олега Мельничука, який курував розкопки, така кладка характерна для XII століття і безперечно свідчить про те, що знахідка давня. Історія нагадала про себе майже через 70 років.

Проблема державної ваги

За два дні звістка про знахідку на Крилоській горі облетіла усю Західну Україну. Невдовзі у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника відбулася конференція, на якій розглядалися можливі подальші дії та майбутнє знахідки.

Викладач кафедри релі­гієзнавства і теології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Коваль зазначив, що ця знахідка дасть початок новим дослідженням Княжого місця, адже за Київським літописом у тому місці має розташовуватись придворна Спаська церква. До Спаської церкви ходили на молитву тільки князі, невеличкою алеєю, що з’єднувала храм із Княжими палатами. Якщо усе зійдеться, то відкриється ще одна сторінка древньої історії України.

Та є побоювання, що знахідка так і залишиться на рівні ще однієї недослідженої «розкопаної ями з масивом каменю», адже держава не завжди в змозі вчасно реагувати на такого роду фінансові витрати. Шкода, якщо фундаменти Спаської церкви заростатимуть травою, як і фундаменти Успенського собору ХІІ століття, які вже відкриті неподалік більш як десятиліття тому.

Людський фактор

Ярослав Жолоб розповідає, що старші крилосці багато разів приходили до нього і розповідали про різного роду знахідки, на які вони натрапляли, ставлячи фундаменти під житлові будинки.

«Багато разів доводилося людям дивуватись, коли рови копали в один день, а на ранок вже на тому місці був залитий бетон. Люди переживали, чи дасть їм тодішня влада добудувати будинок, якщо щось справді віднайдеться. Чудова плитка, великі масивні вимостки з каменю, який привозили в ті часи з Миколаєва (Львівської області), та багато іншого досі лежать під ногами. Людям потрібно вселити віру в державу. Кожен, в кого на подвір’ї щось віднайдуть, має бути впевнений в тому, що держава усі витрати відшкодує», — каже священик.

Крилос-Галич-Україна

Увагу до Крилоської гори ще в 1936 році привернув Ярослав Пастернак. Саме він розкопав там одну із найдавніших пам’яток української археології — фундаменти Успенського собору ХІІ століття.

Зараз на території давнього Галича локалізовано і досліджено підмурки 15 білокам’яних та дерев’яних церков ХІІ-ХІІІ століття. Безліч інформаційних джерел дають нагоду сподіватися, що невдовзі віднайдуть рештки ще десяти монументальних споруд. На території села Крилос, яке ще називають «княжим городом», є два музеї — історії Галича та архітектури і побуту Прикарпаття.

Локалізовано місце розташування літописного кургану «Галичина могила», який, за переказами, є місцем поховання знатного воїна, можливо, князя — засновника Галича. Не перелічити усі ті пам’ятки, які викопали під час розкопок Крилоської гори. Тому є всі підстави вважати, що Крилос був дійсно осідком галицьких князів, а Україну чекає ще багато сенсаційних відкриттів.

Історичний туризм

Не можна говорити, що історією і археологією Галичини ніхто не займається. Видано безліч історичних книг, розкопано багато фундаментів церков, доведено усе на рівні науки. Проте чомусь у нас завжди забувають про популяризацію того, що є.

Держава повинна б вкладати кошти в те, щоб про її історичні землі було відомо по всьому світу. Щоб люди їхали дивитися, звідки ж родом Настя Лісовська, відома як Роксолана, що за неприступні мури впродовж багатьох століть стримували навали монголо-татарських військ, де розташовувалася Галицька Митрополія, і що сталося з фундаментами одного з найпотужніших храмів світу.

Думка
	Ігор Коваль, викладач кафедри релігієзнавства і теології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Не дивлячись на те, що дослідження стародавнього Галича — столиці могутньої Галицько-Волинської держави – тривають майже сто років, основною археологічною проблемою донині залишається відкриття резиденції галицьких правителів. Автор Київського літопису залишив досить детальний опис княжого палацу, який був з’єднаний переходами-галереями із Двірською Спаською церквою. Серед мешканців Крилоса впродовж останнього півстоліття ширилася чутка, яка переросла в легенду, про те, що начебто на початку другої світової війни найвидатніший дослідник Галича Ярослав Пастернак віднайшов під час розкопок фундаменти Спаської церкви. До перевірки загадкових історичних фактів взялися науковці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Національного заповідника «Давній Галич». З ініціативи цих наукових установ 22 травня 2006 року були закладені розвідкові археологічні розкопки на території очікуваного відкриття. У перший же день розкопок в кількох місцях траншеї було віднайдено архітектурні деталі із характерного для давніх галицьких храмів каменю-пісковику. Але найбільша несподіванка чекала дослідників на однометровій глибині, коли з’явився потужний шар ламаного білого каменю вперемішку із річковим ріняком, які пов’язані вапном. Будова давніх храмів виконувалась саме в такому технічному виконанні, як показали розкопки попередніх років в Звенигороді, Перемишлі і древньому Галичі. І найцікавіше, що ці пам’ятки датуються часом володарювання засновника столиці Галицького князівства на Крилоському городищі князя Володимира Володаревича (1141‑1153 pp.). Літописна згадка про княжий палац Володимира із двірською церквою датується 1153 роком. Отож, є велике сподівання, що прикарпатські археологи розкрили одну з найвизначніших таємниць української археології, яка матиме значний суспільний резонанс в час становлення нашої держави».