Найпромисловіше місто Прикарпаття

При в’їзді до  міста Калуш, що  на  Івано-Франківщині праворуч зображено ключ від нього. Ліворуч стоїть рекламний щит ЗАТ «Лукор». Цікаво, котрий із  них є  справжнім ключем від міста? Адже ще  з  радянських часів Калуш був гігантом хімічної промисловості.

ЯК КАЛУШ СТАВ МІСТОМ

12 яєць і  30  грош з  дому щороку –         ось такою ціною Калуш став містом. 1549 року польський король Сигізмунд Август уповноважує Белзького воєводу, коронного гетьмана та  Галицького старосту Миколу Синявського заложити містечко Калуш, зобов’язуючи його жителів виконувати усталені повинності.

Перша згадка про Калуш датується 1437 роком. У  ній згадується Мітко Драгуш –         «королівський чоловік з  Калуша». У  княжий період Калуш входив до  складу Галицької волості, якою управляв боярин. 1549 року йому надано Магдебурзьке право і,         відповідно, повноцінне самоврядування, а  з  1661 року Калуш став називатися не  містечком, а  містом. У  цей час його населення разом з  околицями налічувало близько тисячі жителів. З  отриманням Магдебурзького права Калуш став центром окремого воєводства. В  середмісті була побудована дерев’яна ратуша, яку в  середині XVII століття замінили на  кам’яну. Втім, 1765 року пожежа зруйнувала центральну частину Калуша. Розповідають, що  під містом був і  старостинський замок, але і  його було знищено з  приходом Габсбургів 1782 року.

Саме тоді місто отримало першу печатку –         на  овальному блакитному тлі буква «К» з  короною, під якою –         три топки солі. Бо  ж  на  території сучасного міста здавна видобували сіль. Ймовірно, на  прибутки від солеварень утримували княжий двір чи  військо. А  у  1565 році у  Калуші сіль видобували вже у  чотирьох банях і  чотирьох вежах, а  річний прибуток із  солеварень сягав 229 золотих. Калуська сіль у  різні часи постачалася на  Поділля, Київщину, в  Литву. Місто було відомим центром пивоваріння та  ливарства.

ПРО БІЗНЕС ВЕЛИКИЙ…

Справжній бум хімічної промисловості у  місті припадає на  70-ті роки вже минулого століття. На  базі родовищ калійних солей було розбудовано калійний комбінат та  ряд заводів хімічного виробництва. Саме вони сформували величезну індустрію, колись славнозвісну, а  тепер –         горезвісну «Оріану», яка була свого часу відома далеко за  межами України. І  зараз головним сектором економіки Калуша залишається хімічна промисловість –         найбільший роботодавець у  місті, основний експортер і  головна мета високої активності в  діяльності із  залучення прямих іноземних інвестицій.

Сьогодні Калуш дає третину всієї промислової продукції Івано-Франківської області, 83% якої –         продукція хімічної галузі. У  цехах цього комплексу виробляються синтетичні смоли і  пластмаси, поліетилен, килимові покриття до  підлоги, вінілові шпалери, мінеральні добрива, каустична сода. Домінуючим у  хімічному виробництві є  спільне українсько-російське підприємство ЗАТ «Лукор», левова частка продукції якого експортується. Власне, «Лукор» і  є  найбільшим роботодавцем –         на  його виробництвах зайнято 5353 працівники, а  взагалі у  хімічній індустрії Калуша працює 7468 фахівців.

Минулої осені після восьмирічної перерви почав роботу магнієвий завод, який сьогодні дає роботу понад тисячі працівникам. У  Калуші існує також досить потужна галузь будівництва й  виробництва будівельних матеріалів. Ринки збуту калуських будівельних підприємств знаходяться, природно, в  Івано-Франківській області та  інших регіонах України, але вони ще  мають потужності для експорту певної частини своєї продукції.

… І  НЕ  ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ

Малих і  середніх підприємств у  місті налічується 4322 і  вони є  рушійною силою створення нових робочих місць. До  речі, безробітних в  Калуші 4,2%, третина з  них має вищу освіту.

Серед найважливіших сильних сторін місцевого бізнес-клімату часто називають традиції промислового міста. Підприємці поділяють думку, що  місцева економіка поліпшиться завдяки позитивним змінам на  місцевому рівні (розвиток комунальної та  ділової інфраструктури), кращій співпраці влади і  бізнесу (розвиток малих і  середніх підприємств) та  зовнішнім ресурсам (залучення прямих іноземних інвестицій). Місцеві підприємці незадоволені загальною економічною ситуацією в  країні, національним законодавством, бюрократизмом, корупцією та  застарілою інфраструктурою, особливо дорогами.

Однак задоволення розвитком малого і  середнього бізнесу висловив заступник міського голови Мирослав Баран: «Підприємці Калуша є  активними, добре поінформованими про свої обов’язки й  права і  готові відстоювати        їх. Влада і  бізнес намагаються співпрацювати виважено і  конструктивно, розуміючи необхідність і  вигідність співпраці для обох сторін. Думаю, що  проблеми розвитку підприємництва такі ж,         як  і  в  Україні загалом: дозвільна система, бюрократизм, недосконале законодавство».

Для сприяння розвиткові малого та  середнього бізнесу в  Калуші відкрито українсько-канадський бізнес-центр. Калуш може пишатися такими підприємствами, як  ВАТ «Калуський молокозавод», фірма «Гал і  Ко» (виготовлення взуття), аудіокомпанія «6  секунд», мережа фотопослуг «Сако», мережа супермаркетів «555», магазином сантехніки «Прометей». Біля Калуша ведеться будівництво сучасної датсько-української свиноферми.

ПРІОРИТЕТИ І  ПРОБЛЕМИ

Багатьом підприємствам бракує працівників необхідної кваліфікації, головним чином у  технічних сферах. Хоча більш як  18  відсотків зареєстрованих безробітних мають професійно-технічну освіту, очікується, за  даними представників USAID, які проводили дослідження з  цього питання, що  ця  проблема залишиться актуальною і  на  майбутнє. Приблизно 60  %  фірм мають плани модернізації або вдосконалення своїх нинішніх потужностей з  метою розширення своєї діяльності в  Калуші –         як  шляхом розвитку існуючих потужностей, так і  через нове будівництво, переважно в  2005-2007        рр. Загальна сума інвестицій, кажуть фахівці, може сягнути 136 млн. грн.

Продукція калуських виробників переважно експортується і  значно менше її  надходить на  вітчизняний ринок (див. «Структура збуту продукції калуських виробників»).

Структура збуту продукції калуських виробників
	країни СНД –         20  % країни Європи –         51  %  інші країни світу –         1  % Івано-Франківська область –         9  %  інші регіони України –         18  %

Майже третину працівників підприємств складають жінки (майже 60  %  у  сфері торгівлі та  послуг). Частка працівників з  вищою освітою сягнула в  цьому році 17,1        %.         Загалом диференціація заробітної плати в  місцевій економіці відбувається в  діапазоні від 290 грн. 1700 грн. на  місяць.

ГОВОРИТЬ ЧИНОВНИК
	Мирослав Баран, заступник міського голови з  питань економіки і  власності: «На сьогодні маємо визначені три пріоритетні напрямки розвитку міста: залучення зовнішніх інвестицій, розвиток інфраструктури бізнесу і  реформування комунальної інфраструктури. Що  стосується бізнесу, то  серед позитивів –         зручне розташування міста щодо обласного центру, кордону та  транспортних шляхів, наявність трудових ресурсів. Для залучення іноземних інвестицій необхідно систематизувати інформацію про земельні ресурси та  будівлі у  місті. Все це  сподіваємося зробити у  рамках проекту «Економічний розвиток українських міст», здійснюваного Агенцією міжнародного розвитку США. Агенція допоможе місту розробити бюджет на  наступний рік програмно-цільовим методом, коли видатки йтимуть на  повне фінансування окремих проектів. Це, можливо, буде реконструкція комунальної сфери».

Нині в  Калуші працюють два науково-дослідні інститути: Державний науково-дослідний інститут галургії та  дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України, філії Прикарпатського університету імені        В.         Стефаника та  Тернопільської академії, хіміко-технологічний технікум, вище професійно-технічне та  культосвітнє училища, 10  шкіл, гімназія, 6  бібліотек.

Для калушанина немає більшої втіхи, ніж побачити дим над трубами заводів. Бо  у  «страшному 1998-му» не  диміла жодна. Зараз працюють декілька. З  тими заводськими трубами поволі оживало й  місто. У  калуських багатоповерхівках з’являлося все більше нових пластикових вікон, а  на  обличчях жителів –         все більше посмішок і  віри. На  клумбах перед під’їздами тепер переважно садять квіти, а  не  картоплю. І  навіть якщо над Калушем іноді збираються густі «хімічні» хмари –         не  біда! Значить, місто працює, а  отже, живе.