Пекін вітає тебе

Гостей Олімпіади зачекались панди, Мао, Велика стіна та імператорський палац без євнухів.

Пташине гніздо

Звісно, оповідь про Пекін зараз варто починати саме як про столицю Олімпіади-2008. XXIX літні Олімпійські ігри пройдуть в Китаї з 8 по 24 серпня під гаслом «Один світ, одна мрія». На  Олімпіаду китайці вже витратили 3,8 млрд. доларів. За ці гроші набудовано доріг, стадіонів і готелів. Ну, тобто всього того, чого в Україні до 2012 року не буде…

Новозбудована окраса міста — національний стадіон «Пташине гніздо». Тут 8 серпня 2008 року о 8 годині та 8  хвилин вечора й відкриється Олімпіада.

При цьому відповідної символіки в місті не багато. Можливо, причина в тому, що держава монополізувала будь-яке використання символів Олімпіади. Навіть такі заслужені пірати, як китайці, не  наважуються масово порушувати заборону. Принаймні до 8 серпня. «Сувенірка» продається лише у спеціальних магазинах чи секціях і за фіксованими цінами.

Талісманами Олімпіади стали антилопа, ластівка, риба, панда і дух вогню (хто є хто, можна спробувати вгадати на  картинці). Всі вони мають кольори, відповідні до кольорів олімпійських кілець. Крім того, імена отих покемонів, якщо їх поєднати, утворюють слово Бейцзинхуаньїнні, що у перекладі означає «Пекін вітає тебе».

Велика стіна

Шість з половиною тисяч кілометрів — така довжина Великої Китайської стіни. Її презентаційний шматок варто неодмінно відвідати гостям китайської столиці — від Пекіна сюди менше години їзди. Стіна для китайців стала матеріальним втіленням національної ідеї: її будували з III століття до нашої ери і, враховуючи масштабні реставраційні роботи, будують досі.

На початковому етапі споруда мала немов провести риску між цивілізацією та варварством. Обмежити «розповзання» китайців, схильних до кочового життя, та зцементувати нову імперію. Цементували як могли, тож до сучасності ті ділянки стіни майже не дотягнули. Залишки, підточені наслідками комуністичних сільськогосподарських експериментів, розвіюються вітром. Згодом, вже за династії Мін (середні віки минулого тисячоліття), стіну почали будувати з каменю та цегли.

Стіна, висотою метрів зо п’ять, з’єднує між собою сторожові башти, розкидані як долом, так і горами. У гірській частині стіна більше схожа на сходи, якими повзають тисячі туристів (за рік тут буває близько 10 млн. чоловік).

Попри відомий факт, активно поширюваний путівниками, що стіна — єдиний витвір людських рук, видимий з космосу неозброєним оком, аби її побачити, око слід озброювати. Втім, обман довірливих туристів не применшує величі споруди.

Окрім власне іноземців, котрі не гребують нагодою розмалювати своїми автографами цю святиню, стіну відвідують і мільйони китайців. Бо, як сказав Мао Цзедун, «якщо ти не побував на  Великій Китайській стіні — ти не справжній китаєць». Молоді небагато, адже поки ти молодий — треба працювати. А от людей пенсійного віку, проте сповнених сил, тут чимало.

Тибетська медицина

Китайці виходять на пенсію в  50–60 років, тому переважна кількість працюючих — молоді і навіть дуже молоді люди. Нормальним вважається, коли в ресторані вас обслуговує бригада з 5–10  хлопців і дівчат. У свою чергу, люди зрілого віку змушені або сидіти вдома, або якось займати себе в інший спосіб.

За останні роки середня тривалість життя в Китаї досягла 73 років. Враховуючи те, що ще в 1949 році китайці у середньому доживали лише до 40, прогрес неймовірний. Лише за минулий рік уряд витратив на систему охорони здоров’я понад трильйон юанів (це близько 140  млрд. доларів).

Проте й самі китайці, як відомо, надають усіляким оздоровчим процедурам неймовірне значення. Це і гімнастика, і масаж, і чай, і екзотичне лікування. Абсолютно звичним видовищем є ранкові спонтанні групки людей, що в сквериках чи навіть просто на клумбі біля дороги виконують дивні па. Адміністрації облаштовують також спеціальні безкоштовні майданчики для тих, хто бажає займатись фізкультурою.

Туристів же, як правило, возять на чайну церемонію та в центр тибетської медицини. І те, й інше, приправлене східним колоритом, справляє на вразливих надзвичайне враження. Багато хто охоче купує цілющі засоби, що коштують цілком пристойні гроші. Цікаво, що особливо чесні продавці попереджують: все те саме можна придбати і не в офіційних (тобто державних) центрах і значно дешевше, проте якість не гарантується. Це власне стосується і будь-яких товарів і послуг, починаючи від перлів і закінчуючи виставами.

Особливе враження справляють масові сцени дозвілля китайських пенсіонерів. Більшими чи меншими групками, а  то й поодинці, дідусі й бабусі співають, стрибають, танцюють, грають на  музичних інструментах і в карти, кидають воланчиком, м’ячиком. Особливо немічних діти привозять на візочках.

Групи пенсіонерів в однакових кепочках вишиковуються на екскурсії. Вони цілий день чемно відтупцьовують усіма палацами, храмами і завершують вечір, куняючи, в опері чи на виступі акробатів.

Завершуючи тему китайської медицини, не можу цинічно не нагадати, що попри неймовірну увагу до власного здоров’я і застосування усіляких секретних народних технологій, тривалість життя тут майже така сама, як і в Україні, жителі якої у переважній більшості лікуються хімією або оковитою з перцем.

Заборонене місто

Безумовно, найважливішим туристичним об’єктом Пекіна є Заборонене місто. Таку назву має імператорський палац, адже потрапити туди, особливо на територію Внутрішнього палацу, де жили монарх з дружинами, дітьми, служницями та євнухами, ніхто зі смертних не мав права. До Зовнішнього палацу, де імператор справляв державні функції, потрапити було також непросто.

Комплекс було збудовано всього за 16 років, на початку XV століття за наказом імператора Юнле, котрий мав намір перенести столицю до Пекіна (до речі, назва Пекін, а точніше Бейцзин, перекладається як «північна столиця»). Палаци займають загальну площу в 720 тис. м² і налічують 9999 з половиною кімнат.

Справа в тому, що число дев’ять в Китаї душе шановане: десять — число неба, а дев’ять — останнє перед небом. Юнле не хотів зупинятись і вирішив, що в його палаці має бути 10 000 кімнат. Та якось йому наснився сон, ніби як сам Владика Неба гнівався через наміри свого земного колеги.

Тут, як і в історії з Великою Китайською стіною, є трішки неправди. Бо насправді кімнат побудували «усього» 8728, розраховуючи, можливо, на те, що ніхто не буде їх перелічувати. Будували все це мільйон робітників.

Як і для багатьох інших об’єктів, до Олімпіади проводиться реставрація палацу. При цьому використовуються відповідні технології: реставратори обходяться без цвяхів і пензлів. Аби щось помалювати, шовкову тканину, як і колись, вмочують у фарбу і огортають об’єкт малювання кілька разів, до бажаного ефекту.

Заборонений палац оточений кількакілометровою стіною і ровом з водою. Крім храмів, купи воріт (а в стінах поруч робили одразу декілька воріт, аби почесні гості не ходили тим самим шляхом, що й простіші смертні чи, не дай Бог, сам імператор), тронних залів та житлових приміщень, Заборонене місто має на своїй території декілька імператорських садів.

До речі, на воротах по дев’ять заклепок (по горизонталі, вертикалі чи навскоси). За них чомусь дуже полюбляють потриматись туристи, через що мідні заклепки сяють як новенькі. Всі ворота тут і не лише тут мають доволі високі пороги. Вважається, що тоді через них не може переповзти нечиста сила. Деяким, особливо немічним туристам це було також непросто…

Мао Цзедун

До Забороненого міста можна потрапити через Ворота Небесного спокою (китайською — Тяньаньмень), розташовані на однойменній площі. Політика уряду Китаю, що ніби як засудив і культ особи, і культурну революцію, залишається компромісною. Мовляв, було що було. В усякому випадку, портрет Мао Цзедуна і надалі прикрашає Ворота.

Попри небесний спокій саму площу ми знаємо завдяки масовим утискам студентів у червні 1989 року, котрі закінчились трагічно. Китаю до сих пір аукається те «свято демократії». Площа довжиною 880 і завширшки 500  метрів. Вважається, що в піку Харкову вона — найбільша у світі.

Тут Мао в 1949 році проголосив створення КНР. Прямо навпроти воріт в 1976 році для його забальзамованого тіла побудували гігантський мавзолей. В ті години, коли мавзолей відкритий, сюди не  заростає народна стежка.

Ціла армія спецслужбістів вишиковує людей в колони. В мегафон китайською викрикують попередження про те, що вхід до мавзолею з сумками, пляшками, фотоапаратами і телефонами не  допускається. Порушників виганяють. Потім колону запускають в КПП, де «шмонають» і просвічують кожного. Після шмону можна купити за юань букетик в доречно прилаштованому кіоску. Букетики рівненько покладають до статуї Мао (а потім, очевидно, переправляють назад у кіоск). За спиною статуї у скляному кубі відкрита труна Великого кормчого.

У наступній кімнаті — Маомаркет, де можна придбати за державними цінами (тобто дорого) сувеніри: від портретів і цитатників до годинників і запальничок. Портретом Мао прикрашені також усі купюри, окрім копійчаних. (Десять юанів — трохи більше за сім гривень).

Офіційна оцінка діяльності Мао Цзедуна (в Китаї дуже люблять все розставляти на свої місця) – 30 на 70. Тобто на 70 відсотків гарного 30 – поганого. В ці тридцять якраз увійшли мільйони жертв культурної революції. (Цікаво, скільки відсотків за китайською системою виставили б Кучмі?).

Тим не менше, схоже, що у сучасному Китаї Мао скоріше комерційний символ, бренд. Другим, аналогічним за  масштабом пекінським брендом є панда.

Зоопарк

Пекінський зоопарк менший за  Заборонене місто, але також чималенький. Чудові вольєри, розкішний парк, сотні видів тварин. Особливо почесне місце займає панда. Для неї відведений окремий острівець (за вхід слід заплатити додатково). Поруч продається купа пандових сувенірів на всі випадки життя.

Панди дійсно кумедні і палко кохані китайцями, які готові годинами милуватись на неповороткі рухи чорно-білих тваринок, навіть коли ті просто пісяють чи сплять.

На території зоопарку збудовано й величезний океанаріум, як стверджують пекінці, найбільший у континентальній Азії. Вхід сюди недешевий — більше 100 юанів, тоді як вхід до зоопарку вартує, здається, десять. Проте, кожен відвідувач отримає незабутні враження. Кілька десятків акваріумів, сім експозиційних залів і тисячі риб. Акваріуми висотою у декілька людських зростів! Чотириметрові осетри, акули, гігантські черепахи — декого з мешканців можна побачити надзвичайно близько, оскільки через акваріуми прокладено ескалатори і тунелі.

Шопінг

Ну і, звичайно, відвідування Пекіна не обійдеться без шопінгу. Залежно від уподобань гості міста можуть відвідати сучасні торговельні вулиці з бутіками і дорогими супермаркетами або колоритні базари. У більшості місць доречно і навіть необхідно торгуватись. При цьому ціна може бути скинута в рази, що ніяк не бентежить продавців.

Важливо не забувати, що гроші потрібно передавати вже після того, як зійшлися в ціні, а решту слід отримати в  руки ще перед тим, як розплачуватись. Тобто, однією рукою віддаєш купюру, а  іншою одночасно береш решту. Втім, ці та багато інших порад вам неодмінно дадуть і без мене.

Качка по-пекінськи

Качка, мед (1 ст. л.), соєвий соус (3 ст. л.), кунжутне масло (1 ст. л.).

Качку промити, ошпарити двічі окропом, натерти сіллю і залишити на ніч в холодильнику. Мед, соєвий соус і масло змішати, натерти качку і залишити на годину. Залишки суміші долити водою й залити в  качку. Зашити її та поставити у духовку (220°C). Смажити півтори години, поступово зменшуючи температуру до 190°C, доки сік, що витікає, не стане прозорим. До столу подавати нарізаною тонкими скибочками.

Пекін

北京, Běijīng, столиця Китайської Народної Республіки

Площа: 16 808 кв. км (площа Києва 839  кв. км)

Населення: 14,5 млн. чол. (2003)

Офіційний сайт: http://www.beijing.gov.cn/

Телефонний код: +86 (10)

Різниця з Києвом: плюс вісім годин

Символи міста: туя, хризантема, китайська роза, качка по-пекінськи